Трудове законодавство для молоді

Трудове законодавство для молоді

Кодекс законів про працю регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР

Права та обов'язки між працівником та роботодавцем виникають після укладення між ними трудового договору. Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно законодавства України гарантується заборона необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу. Конституція України не допускає будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміни та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством (закони „Про держслужбу", „Про місцеве самоврядування", „Про прокуратуру", „Про нотаріат"), колективним договором або угодою сторін (сумісництво).

Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина по найму. Відповідно до частини другої ст. 21 КЗпП обмеження на сумісництво можуть вводитися законодавством і колективним договором. Вони можуть встановлюватися також трудовим договором, що являється для працівника основним.

Порушення обмежень на сумісництво, встановлених законодавством, колективним чи трудовим договором, є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Трудовий договір може бути:

  • - безстроковим - який укладається на невизначений строк. Здебільшого укладаються якраз такі трудові договори. Для їх укладання необхідно лише вираження у визначеній законом формі волі працівника і власника.
  • - строковим - який укладається на будь-який строк , визначений за погодженням сторін. При цьому закон ніяк не обмежує права сторін - трудового договору на визначення строку його дії (якщо взагалі не заборонено у даному разі укладати трудовий договір на строк).
  • - на час виконання певної роботи - це інший різновид строкового трудового договору. Укладання трудового договору на визначений строк відрізняється від укладання трудового договору на час виконання певної роботи лише за формальними ознаками: у першому випадку строк дії договору визначається зазначенням його тривалості чи граничної дати, до якої продовжується дія трудового договору, а в другому випадку сторони домовляються не про дату, не про строк, а про те, що даний трудовий договір укладений на час виконання певної роботи.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

  • - при організованому наборі працівників;
  • - при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
  • - при укладенні контракту;
  • - у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
  • - при укладенні трудового договору з неповнолітнім;
  • - при укладенні трудового договору з фізичною особою;
  • - в інших випадках, передбачених законодавством України.

Договір укладається в двох примірниках, з яких один знаходиться у працівника. Тому в разі відсутності у працівника примірника трудового договору в письмовій формі необхідно вважати, що трудовий договір укладено в усній формі.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпоряд­женням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

При укладанні трудового договору працівник зобов'язаний пред'явити трудову книжку. Без трудової книжки можливе прийняття на роботу лише за сумісництвом, а також до наймача - фізичної особи. Працівник зобов'язаний при вступі на роботу пред'явити також паспорт. Документ про освіту, про присвоєння відповідної кваліфікації обов'язково подається, якщо це необхідно для допуску до відповідної роботи. У інших випадках подання цього документа не обов'язкове, але його подання може стати вагомим аргументом на користь доцільності прийняття такого працівника на роботу. У передбачених законом випадках працівник при прийнятті на роботу зобов'язаний подати також довідку про стан здоров'я та інші документи.

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:

  • - осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
  • - молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
  • - молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
  • - осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
  • - інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико- соціальної експертизи;
  • - при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію;
  • - в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати трьох місяців, якщо інше не встановлено законодавством України, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Власник або уповноважений ним орган до початку роботи за укладеним трудовим договором зобов'язаний:

1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому мисці де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

При цьому працівник зобов'язаний виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі.

Власнику або уповноваженому ним органу забороняється вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

ТРУДОВА КНИЖКА

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

Власник чи уповноважений ним орган зобов'язаний придбавати і мати бланки трудових книжок у кількості, достатній для забезпечення ними всіх працівників, на яких власник зобов'язаний вести трудові книжки. Вартість трудової книжки, яку власник вперше оформляє працівникові при першому вступі на роботу стягується з працівника. У разі неправильного первинного заповнення трудової книжки, при втраті трудової книжки на підприємстві не з вини працівника, трудова книжка (дублікат) оформляється (видається) власником працівнику без оплати працівником вартості бланка трудової книжки.

Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах, організаціях. Видача їх працівникам на руки, крім випадків звільнення, не передбачена. У разі необхідності власник чи уповноважений ним орган видає працівникові на його прохання виписки із трудової книжки.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

З кожним записом про прийняття, переведення, звільнення працівник (володар трудової книжки) має бути ознайомлений під розписку в особовій картці. Типова відомча форма № П-2 (затверджена наказом Міністерства статистики України від 27.10.1995р. № 277)

Трудові книжки мають вестись на сезонних і тимчасових працівників за умови, що тривалість їх роботи, відповідно до трудового договору, перевищує п'ять днів.

Останнім часом широке поширення одержала практика прийняття на роботу студентів очних відділень вищих навчальних закладів. Така робота не являється сумісництвом, отже, вона передбачає ведення трудової книжки відповідно до загального порядку

РОБОЧИЙ ЧАС

Робочий час - це час, протягом якого працівник зобов'язаний трудитись відповідно до трудового договору і законодавства про працю.

Порушення режиму робочого часу не може бути компенсовано будь- якими досягненнями у праці і може тягти застосування заходів дисциплінарної відповідальності.

Кодексом законів про працю встановлюється максимальна тривалість робочого часу, яка дорівнює 40 годин на тиждень. Ця норма не може бути збільшена ні колективними, ні трудовими договорами.

Існують категорії працівників, для яких встановлено скорочену тривалість робочого часу. Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник має виконувати трудові обов'язки скорочується, але працівник має право на оплату праці у розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

  • - для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;
  • - для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень;
  • - тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку;
  • - для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.

При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Забороняється залучення до роботи в нічний час:

  • - вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років;
  • - осіб, молодших вісімнадцяти років;
  • - інших категорій працівників, передбачених законодавством.